

Світовий ринок мікродрам, коротких серіалів для мобільних платформ, у 2025 році сягнув близько $11 млрд і, за прогнозами, у 2026-му зросте до $14 млрд. Головна проблема — відсутність правового регулювання формату.
$11 мільярдів. За рік. І жодного рядка про те, хто з цих грошей відповідає за дитину, яка замість сну дивиться двадцятий епізод по три хвилини. Регулювання не встигає — зручно, правда? Прибуток встигає завжди. То незручне питання просте: якщо платформа отримує мільярди за утримання уваги, чому в жодному законопроєкті немає цифри — скільки вона платить, коли цю увагу зламала?
Пам’ятаєте метавсесвіти? Мільярди, хайп, нуль регулювання — і нічого. Цей ринок відрізняється лише тим, що гроші досі капають.
11 мільярдів доларів за вертикальні серіальчики, де героїня за 90 секунд встигає зрадити, помститися й народити. Регулювання не встигає — бо кому воно потрібне, коли доїть. Для рівноваги: річний бюджет Міністерства культури України — приблизно 0,2 мільярда доларів. У п’ятдесят разів менше за світовий потік коротких бульбашок. Зате в нас «пріоритети». Глядач обирає скрол, а не сенс. Це вже не ринок. Це діагноз.
У мене мікродрами давно замінюють парламент і психотерапевта.
Ага, зарегулюють, коли вже все згорить.
Одинадцять мільярдів обертають, а просте питання без відповіді: хто і як перевіряє, що ці мікродрами не калічать підлітків? Зручно, правда?







