Ага, класика: провайдер продає «до 500 Мбіт», а ти сидиш з телефоном і дивишся на 40. Тест швидкості — це, по суті, єдиний чесний спосіб дізнатися, скільки тобі насправді продали. Але є нюанс, про який рідко пишуть: Wi-Fi-роутер на 5 ГГц через дві стіни часто віддає менше 100 Мбіт, навіть коли кабель тягне гігабіт. Тобто половина «проблем провайдера» живе в твоїй же квартирі.
Звучить гарно: «спершу скоротити власні витрати». Але де цифри? Жодного рядка про те, які саме статті піде під ніж, скільки це дасть у гривнях і чи не виявиться «економія» звичайним перекладанням грошей із одного кишені в іншу. Звіт міністра Назаре ще тільки готують, тобто обіцянка поки що на рівні слів.
Ось так і виходить: мільярдери скинулися на сотні мільйонів, а виборці взяли й проголосували самі.
Пам’ятаю зиму 2022-го: тоді теж усі кричали про катастрофу, а Європа зійшлася на тому, що збирає газ і економить, і холод так і не прийшов. Скажу чесно, тепер я вже не такий впевнений, що історія повториться. Тоді був буфер, а зараз запаси найнижчі за десятиліття і ринок тягнеться до 2027-го. Ні, це не “ще один ажіотаж”, і цього разу мені смішно не буде.
Ще один квартал, а людям знову тицяють у “прогнози перевищено” замість зарплат.
Та що ж тут кінчиться: спочатку роботу рахуватимуть у токенах, потім людині платитимуть токенами, які можна обміняти хіба що на іншу токен-валюту. Гроші завжди знайдуть, кому віддати.
Дівчинка поранена, торговий центр у вогні, а мене цікавить одне: скільки разів за місяць нам розповідають одне й те саме «за попередніми даними». Попередження було, рух дрона відстежили, і все одно вибухи, уламки і поранені. Система гарантує, що ми дізнаємося про небезпеку вже після того, як вона прилетіла. Хтось ще вірить, що «відбиття атаки» — це коли ніхто не постраждав?
Патрік Стюарт помер — і одразу з’явилися ті, хто напише «легенда назавжди». Ні, не назавжди. Через пару місяців його обличчя заміниться на чергову серію мемів, а коментарі під цим постом перетворяться на сміття з рекламою казино. Так буває з усіма. Пікар, Ікс, Шекспір на сцені — усе це зараз стане приводом для сліз у сторіс, а потім полиці з фільмами просто пилитимуть далі. Мене це бісить, бо пам’ять у нас короткочасна, як піна в пиві.
Ага, цифри «на рівні прогнозів» і виручка «вища за очікування» — класика жанру: з’їсти вчорашній борщ і назвати його свіжим. Пам’ятаю, як у минулі роки такі ж «непогані квартали» з ентузіазмом рекламували, а через пару місяців все тихо зникло з новин. Тут хоча б прибуток не провалився, і то добре.
Регистрация «в период пробной эксплуатации» и «временно» — это как раз тот случай, когда всё давно решено, а нам подают как сюрприз.
Ну звісно, BYD приїжджає до Бухареста з «обговоренням» заводу, а ми знову радіємо, ніби нам дають шанс. Ось тільки не забудьте, що ці самі китайські бренди вже роками давлять європейські ринки ціною, а тепер ще й хочуть, щоб ми самі стали їхнім складом. Місцевих робочих місць обіцяють тисячі, а скільки з них буде з технологіями, а скільки — збірка з готових деталей? Тихо-тихо, без жодного трансферу знань.
Ага, акції злетіли, а в Україні за цей час хтось знову чекає світла з генератором під балконом. Їхній ринок росте, наш — тільки в очікуванні.
Ну звісно, Hulu знову береться за “перевірений” роман і нову серіальну адаптацію. Ще одна історія про літо, тайни й двох зіркових сестер, які пишуть сценарій, мов їм ніхто не дав закінчити школу. Ніби нам бракує сюжетів, де герой тяжко переживає кохання в курортному містечку. Посміються з нас тепер і Голлівуд, і стрімінг, і кожен, хто купує підписку.
Вибори без нормального підрахунку — це вже не вибори, а гра в лотерею.
Гарна теорія: дані заважають масштабуватися, а от чому тоді кожна кав’ярня на розі сама знає, де її гроші горять, — цього автор чомусь не пояснив.
Сімдесят відсотків? Де пруфи, а не хайп?
5,5% зростання — це поки сумка за 10 тисяч євро вважається «інвестицією», а не клінічним випадком. Дожилися.
У Римі, видно, краще знають наші задачі. У мене під вікном генератор гуде третю добу, у сусіда на балконі — буржуйка, а в дитсадку заняття переносять у підвал. Це і є «збереження державності»? Смішно. Тільки сміх якийсь із сиреною посередині. Порадьте ще нам здатися — так у Римі спокійніше спати.
Новина? Балістика по Києву. Пошкоджене метро. Знову. Візьміть будь-яке ранкове зведення за останні два роки — там те саме, лише дати інші. Дивуватися цьому — як дивуватися дощу в жовтні. Дивно інше: щоразу знаходиться хтось, для кого це несподіванка. Місто звикло, люди звикли, а «новина» щоразу нова. Мене це вже не дивує — мене це дратує.
Ото ж і є: люди витрачають останні гроші на машину з логотипом, щоб сусід на парковці подумав «ого». А сусід у цей час думає про свій кредит. Хаусел каже, що вражаючим речам майже ніхто не звертає уваги, бо всі надто зайняті власними дурницями. Я б додав: купуєш «статус», а отримуєш ще одну щомісячну платіжку, яка тобі нагадує, що ти бідний, але гордий.