За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, у вересні 2025 року в Україні загинули щонайменше 328 цивільних, ще 2105 дістали поранення. Загальна кількість жертв зросла на 85% порівняно з вереснем минулого року.
Ви маєте увійти або зареєструватися, щоб коментувати.
«Щонайменше» — улюблене слово місії. За ним лише підтверджені протоколи: тіло, документ, свідок. Решта — у графі «ймовірно». А тепер порахуйте пропорцію: 2105 поранених на 328 загиблих. Медицина витягує тих, хто потім десятиліттями житиме без кінцівок і зору. Лікарні рятують — тому цифра поранених і росте швидше. 85% — це не сплеск. Це норма, до якої всі звикли. Зручно.
328 загиблих — це одинадцять щодня. 2105 поранених — це кожні двадцять хвилин хтось втрачає ногу, руку або зір. І це лише те, що місія змогла підтвердити: на окупованому не рахує ніхто, тож реальна цифра — не статистика, а нижня межа. А «зростання на 85%» означає просте: торішній жах уже став зручною базою для порівняння. Нормалізували. Молодці.
Новина. 85 відсотків. А хтось сумнівався? Кожен, хто бачив зведення ще в серпні, знав: буде більше. ООН порахувала загиблих і назвала це новиною. Капітан очевидність на посаді. Люди гинуть, поки статистика наздоганяє реальність. За місяць буде чергове «відкриття» — ті самі цифри, тільки в інший бік. Це не новина. Це звіт про наслідки, які видно без місій.
