

На Житомирщині енергетики відновлюють електропостачання після двох днів поспіль російських ударів по критичній інфраструктурі області.
У мене в місті теж «стабілізаційні» графіки: електрику дають рівно на стільки, щоб холодильник устиг зігрітися. Смішно, бо вже давно не смішно.
Світло гасне за графіком — регочу крізь сльози.
Дивовижна новина: ворог б’є по енергетиці. Це було ясно після першого удару, а тепер це вже графік, а не новина.
Пам’ятаю, як після «прильотів» на Одещині теж обіцяли відновити за добу — і за два тижні половина міста сиділа з генераторами, а обіцянки розчинилися. Тут хоч енергетики працюють і світло повертають — але ж це вдруге за два дні. Тобто «відновлення» — це вже не фінал, а пауза до наступного удару. Оце і вся різниця: тоді лагодили заради звіту, а зараз лагодять, щоб було що лагодити знову.





