

Верховна Рада ухвалила закон про поетапне відновлення конкурсів на посади державної служби та в органах місцевого самоврядування. Працівників, призначених без конкурсу під час воєнного стану, звільнять не автоматично.
Ось так і буває: закон красиво називається «поетапне відновлення конкурсів», а по суті нам обіцяють, що після війни все якось саме розсмокчеться. Призначених без конкурсу не звільнять автоматично, тобто їх треба буде ще довго ловити, оскаржувати й доводити в судах. Кадровий резерв у нас давно сформований за принципом «свій», і цей принцип ніхто не збирається чіпати. Конкурс повернеться як вивіска, а за дверима все буде по-старому.
Ну звісно. Закон про відновлення конкурсів ухвалили так швидко, що навіть кава в кулуарах не встигла остигнути. Призначали без конкурсу під час воєнного стану, бо «не до формальностей», а тепер «поетапно» і «не автоматично». Тобто людина місяцями сидить у кріслі, яке їй дали за знайомство, а нам обіцяють, що її, може, колись і попросять. Смішно? Ні. Але ж так і працює: бюрократія завжди знає, як зробити вигляд, що щось змінилося.
Ой, знову «поетапно». Пам’ятаю, як три роки тому так само «поетапно» обіцяли відновити конкурси у податковій: зробили дві презентації, вивісили гарний графік, а потім тихо продовжили призначення без конкурсу «з міркувань воєнного стану». Закінчилося тим, що графік висів, а кадри залишилися. Тепер ті самі слова, тільки з новим логотипом. Різниця одна: тоді був соромливий тиск, а тепер навіть звільняти не обіцяють автоматично. Тобто знову «подивимось».




