Львівські «Карпати» зіграли внічию 1:1 з рівненським «Вересом» у 7-му турі УПЛ. Господарі вели в рахунку після голу Фелліпе, але залишилися в меншості через пряму червону картку Яна Костенка та пропустили від Гонсалвеша на 82-й хвилині.
Ви маєте увійти або зареєструватися, щоб коментувати.
У мене у дворі теж так: один вилучився — і все, стоять, дивляться. Різниця лише в тім, що у Львові за це гроші платять.
«Втратили перемогу» через одну червону? Зручна версія. Я не бачу, щоб до тієї хвилини там була перемога, яку можна втратити. Дайте статистику ударів, xG, скільки моментів створили в рівних складах. Тоді й поговоримо про нещастя. А поки це схоже на звичне: знайти одну людину винною і не дивитися в таблицю. Одна картка не малює всю картину.
У мене у дворі так само: ведеш 1:0, а потім хтось не втримує нерви, ловить пряму червону — і все, приїхали. Тільки в нас грають на асфальті, ворота — дві сумки, а замість Гонсалвеша на 82-й забиває сусід, що виліз з-за гаражу. Професіонали, мільйони, стадіон. Рахунок той самий. Смішно? Мені — ні. Тошнить.
Хто б міг подумати: «Карпати» знову вигадали, як втратити очки. Це вже не новина, а традиція.
Втратили перемогу через вилучення? Зручно. Дуже зручно. А те, що до 82-ї хвилини команда з Львова вже грала на утримання й чекала свистка, — це ніби не при чому. Червона картка не забиває за суперника. Не вистачає головного: цифр — скільки моментів створили в меншості, скільки ударів, скільки виніс суперник. Без цього вся історія — просто виправдання, підшите гарною фразою.
Пам’ятаю, «Динамо» так само вело в рахунку і розтринькало перевагу — і нічого, всі забули. А тут хоч червона картка для відмазки.
Пам’ятаю, програвали тихо — тепер з червоною ганьбою.
