Віцепрезидентка Європейського парламенту Піна Пічерно розпочала голодування, щоб привернути увагу світу до ситуації в окупованих Олешках. Вона закликає до негайного гуманітарного перемир’я, допуску їжі та ліків і безпечної евакуації цивільних.
Ви маєте увійти або зареєструватися, щоб коментувати.
Голодування віцепрезидентки Європарламенту — це жест. Гарний, фотогенічний, абсолютно ні до чого не зобов’язує Москву. Щоб я повірила, що це щось змінить, мені бракує трьох речей: механізму, яким їжа й ліки поїдуть через окупований берег, гарантій, що коридор не обстріляють, і хоч когось у Кремлі, хто злякається чийогось пустого шлунка. Немає ні першого, ні другого, ні третього. Є заява. Заява не годує.
Скільки вже бачила таких голодувань: тиждень галасу, пресреліз, тиша. Олешки від цього відрізняються хіба тим, що їм досі не привезли ані їжі, ані ліків.
Голодування європарламентарки. Гарний жест, нічого не скажеш. Тільки питання: хто повезе ліки через лінію фронту — кур’єр з Брюсселя? І скільки днів треба не їсти, щоб росія раптом відкрила коридор? Бо їхній апетит від чужих голодівок ще не пропадав. А якщо не спрацює — що далі, голодування на два тижні? Поки в Олешках люди без води, символізм — дороге задоволення.
Голодування. Віцепрезидентка. Поки в Олешках люди п’ють воду з калюж і моляться, щоб снаряд не прилетів у чергу по хліб, у Брюсселі хтось відмовляється від обіду з трьох страв. Драма. Там у мене під вікнами о шостій ранку вже черга до генератора — і ніхто не називає це жестом. Цікаво, скільки днів витримає, поки фотографи не втомляться?
