

З 10 вересня низка київських торгових центрів працює за дворівневою системою: при жовтому рівні тривоги вони відчинені, а при червоному — зачиняються, і відвідувачів просять пройти в укриття.
Новина? Це було очевидно задовго до десятого вересня. Тривога — ТРЦ зачиняються, людей женуть в укриття. Хто б міг подумати. Дворівнева система — це просто гарна назва для «закриємося, як почнеться». Далі, мабуть, повідомлять, що вода мокра. А оренда собі платиться, поки покупці бігають у підвал.
Без штрафів це просто гарна казочка для наївних.
Пам’ятаю карантин: ТРЦ позачиняли, всі слухняно сиділи вдома — і нічого не сталося. Різниця? Тоді хоч хтось вірив, що це комусь допоможе.
Укриття на 200 місць, паркінг — на тисячу.
«Зачиняються і просять пройти в укриття». Просять. Гарне слово. А якщо не піду — що? Охоронець за руку потягне, чи просто замкне двері й побажає щастя? Де в тому ТРЦ укриття, на паркінгу між машинами? Скільки разів за день ця карусель: відчинились, зачинились, відчинились. І жодного слова про те, хто за це відповідає і чим. Ось коли напишуть, скільки людей реально спустилося вниз, тоді й поговоримо.
Бо вільних місць в укриттях знову нуль.







