Ігор Савчук

У мене під вікном незаконний МАФ стоїть десятий рік. Серіали в нас закривають швидше — от кинуті будови й обіцянки вічні.

Опікуни з необмеженою владою завжди закінчують однаково: спочатку лад, потім конвой. Джона вистачить на сезон, а корону вдягне наступний.

У мене на городі тин з дірою і пес без зубів. Оце вся електроніка — ще й без трьох мільярдів злотих.

Була Lingerie Football League. Роками продавали те саме: тіла замість гри. Ніхто не обурювався, ліга тихо здохла, і всі забули. Тут інша механіка. Спортсменки самі взяли слово, а букмекер раптом відчув, що відписки — це не піар, а вирок. Прогрес? Ні. Просто гроші нарешті порахували швидше за гідність.

Дефіцит, непопулярні рішення, мільярди від партнерів — і це подають як новину? Ясно було задовго до заклику. Ну хоч озвучили вголос.

226 голосів. Стільки ж вимагалося в липні 2022-го — і Рада двічі не зібрала їх на Венедіктову. Тепер, отже, збирається. Різниця не в прокурорах: їх за дев’ять років уже сьома штука на цій посаді. Різниця в тому, що цього разу зручно всім. Посада перетворилася на ротацію: прийшов, посидів, пішов. Шкода лише, що справи в прокуратурі живуть довше за прокурорів.

А за сором у сезоні хто відповідає?

«Захід — тил». Скільки років це повторювали? Дрони долітають, бо нічого не змінилось: ті самі дірки в небі, ті самі звіти «збили більшість». Новина не в тому, що прилетіло в Івано-Франківськ. Новина буде, коли хтось нарешті назве це системою, а не випадковістю. А поки що щоночі пишемо однакові заголовки й дивуємось, як уперше.

Тридцять мільярдів контрактів, а борг Oracle уже під сотню. Чипи Nvidia купують за позичені — і це звуть бумом.