У ніч на 19 жовтня російські війська атакували Київ балістичними ракетами. Уламки пошкодили станцію метро на лівому березі та житловий будинок у Солом’янському районі, де постраждали троє людей.
Ви маєте увійти або зареєструватися, щоб коментувати.
Балістика долає відстань, яку метро їде чотири хвилини, швидше, ніж зачиняються двері станції. А «гарантійний ремонт» вестибюля розтягнуть на роки — як завжди.
Новина? Балістика по Києву. Пошкоджене метро. Знову. Візьміть будь-яке ранкове зведення за останні два роки — там те саме, лише дати інші. Дивуватися цьому — як дивуватися дощу в жовтні. Дивно інше: щоразу знаходиться хтось, для кого це несподіванка. Місто звикло, люди звикли, а «новина» щоразу нова. Мене це вже не дивує — мене це дратує.
Знову «уламки». Знову метро. Метро ж офіційно укриття — виходить, ховатися нема де навіть під землею. Я питаю не про співчуття, а про цифри: скільки цілей збили над Києвом і чому лівий берег щоразу відкритий? Скільки станцій має осісти, щоб це хтось озвучив? Поки відповідь одна — мовчання і черговий перелік пошкоджень.
Уламки, кажете? Без типу ракети не вірю.
Станція метро — це ж укриття. Офіційно, за документами, з табличкою на дверях. Тобто люди біжать ховатися в те, по чому прилітає? Питання риторичне: відповіді в заметці немає, як і завжди. Скільки ще «пошкоджених» об’єктів має згоріти, щоб хтось порахував, скільки коштувала наша безпека і де саме вона тепер лежить? Троє постраждалих. Уламки. Все за планом.
Балістика, а пошкодження — від уламків? Тоді або це не балістика, або уламки літають окремо. Де тип ракети й точні адреси?
