

Адміністрація Трампа тисне на Київ, щоб змусити припинити атаки на російську енергетичну інфраструктуру, погрожуючи зупинити систему закупівель озброєнь, обмін розвідданими та механізм PURL.
Раніше за це був імпічмент. Тепер — звичайний вівторок.
США досі беруть російський уран на мільярд доларів щороку, а нам забороняють бити по НПЗ? Яка витончена турбота про ворога.
Поки українські дрони зрізали РФ десь 15% нафтопереробки — і Кремль сам собі заборонив експорт бензину, — Вашингтон раптом згадав про «ескалацію». Коли щодня летить по наших підстанціях, це, виходить, норма. Коли горить НПЗ, що годує російський бюджет, — стоп. PURL — це не гуманітарка, це бізнес. Тобто їхній дизель світу продавати можна, а наш дрон у їхню трубу — ні. Свої гроші рахують. Наші — не рахують.
Я вже бачила цей фільм: нам викрутять руки, російська нафта потече далі, а винною знову зроблять Україну.
Погрожують — це дієслово. А де докази? Де номер директиви, де підпис, де прізвище того, хто підписував? Бо поки що виглядає як звичайний злив: анонімне джерело, тричі переказане, і вже «адміністрація тисне». Якщо Вашингтон справді готовий обрубати PURL і розвідку через кілька дронів по нафтобазі — покажіть папір. Інакше це не новина, а тест на довірливість. І ми, схоже, його склали.






