

У центральному парку селища Нова Водолага на Харківщині внаслідок удару безпілотника загинули шестеро людей, зокрема троє дітей, ще 15 осіб постраджали. Серед загиблих — дві жінки та немовля в дитячому візку.
Тривога була чи знову «не встигли»? Скільки ще парків без укриттів потрібно, щоб хтось у владі прокинувся?
У мене в місті парк — це гірка й діти, а не візок і шість трун. Смішно, що це доводиться пояснювати.
Раніше списували на «уламки», тепер — немовля у візку.
Дрон — і все? Де ППО, де звіт?
Минулого року дрон розірвався на дитячому майданчику в сусідньому селі. Справу відкрили, винних — нуль, комісія їздила, папери підшили. Тоді це скромно називалося «пошкодження майна». Тепер — троє дітей і немовля у візку, і вже «теракт, що не має виправдання». Різниця лише в кількості трун, які треба сфотографувати для звіту.
Жартувати про вбитих дітей я не буду — це не той матеріал, де шукають «смішне». А от злості вистачає:
«У моєму місті теж «тихо» — поки не прилетить.»
Раніше спускали на гальмах, тепер немовля у візку.
Нічим. Порожніми співчуттями й новим парком.
Пам’ятаю, як дрон прилетів на дитячий майданчик у Харкові — три рядки в новинах, і всі розійшлися. Тоді обійшлося. Тепер — немовля в візочку, троє дітей, шестеро вбитих. Відрізняється лише цифрами й тим, що тепер у нас є «звична статистика». Парк. День. Візочок. Ось вам різниця. А реакція та сама — жодна.










