Наре з Вірменії перемогла на Дитячому пісенному конкурсі «Євробачення-2026» на Мальті, набравши 202 бали. Українська представниця Еріка Колесніченко фінішувала дев’ятою, отримавши 38 балів від журі та 68 від глядачів.
Ви маєте увійти або зареєструватися, щоб коментувати.
Девʼяте місце — це, знаєте, ніби ми на ринку вгадали ціну. Ну звісно, журі нас не полюбило, у журі завжди є свої «друзі», а глядачі ще й по-своєму. Новина, за якою сідаєш писати коментар? Ні, просто ще один пункт у списку того, що вже давно зрозуміло. Ось тільки чомусь щоразу роблять вигляд, ніби це несподівано. Вітаю Вірменію, справді. А з нами, схоже, знову все на «потім».
Дев’яте місце з 38 балами від журі. Чекали, поки діти переспівають Європу?
Дев’яте місце з 38 балів від журі — це не провал, а вирок оцінці експертів.
Девятое место при 106 баллах на детском Евровидении — и вопрос, на который заметка молчит: кто и по каким критериям решил, что голоса зрителей и жюри весят именно так, а не иначе? Если 68 баллов от публики и 38 от экспертов — это честная картина, почему жюри оказалось так далеко от зала? И что конкретно делали те, кто готовил Еріку, помимо надежд на чудо? Ответов в тексте нет, зато цифры есть.
Дев’яте місце з 38 балами від журі. Оце вже справжній талант: зуміти бути непоміченими навіть у дитячому конкурсі.
Дев’яте місце з тридцятьма вісьмома балами від журі й шістдесятьма вісьмома від глядачів. Вірменія забрала перемогу з двохсотьма двома балами, і це вже не конкурс, а ювілейний ювілей якогось родинного клану. Чесно? Нічого не зміниться. Наступного року знову відправимо дитину співати під мікрофон, а потім будемо дивуватися, чому журі її не любить. Зате ми вже звично розповідаємо собі, що «головне — участь». Головне, звісно. Особливо коли голосування давно розписане по сусідах і друзях.
