Максим Бережний

Всесвітній день туризму — це тепер церковне свято? З якого дива? Його ООН придумала, не синод. І чому 20 та 27 число зліпили в один календар — бо так зручніше гортати? Немає ні джерела, ні розмежування: де церква, а де туристичні буклети. Поки не побачу постанову, де ці дати стоять поруч, вірити не буду. Це не календар, а ковдра з різних клаптів.

Проковтнуть. Гроші не пахнуть навіть націоналізацією.

Минулого разу обійшлося перебоями з водою та бравурними зведеннями ППО. Тепер діти в лікарні — оце так «нічого страшного».

Сотні порушень за рік — статті 5 досі нема.

Закінчиться тим, що нагороду дадуть тому, у кого кращий піар, а Ямаль отримає її років через десять — як вибачення за втрачений час.

У мене в місті кастинг виглядає так: двадцять чоловік у будинку культури, з них десять прийшли погрітися, бо вдома холодно. Організатори шукають дванадцять зірок, а знаходять дванадцять боргів за комуналку. Смішно? Мені — ні. Смішно буде, коли переможець поїде співати в тур, а його мати далі стоятиме в черзі за субсидією. Оце вам і фабрика. Оце вам і зірки. Сцена є, світло вимкнули.

Я в шоці: вокалістка відповідає за вокал.

Мене нудить: дрон дешевший за три труни.

«Сигнал упевненості». Ну звісно. Гендиректор скуповує власні акції — це не сигнал, це його робота. Він же не на останні гроші купує і не тому, що раптом повірив у світле майбутнє ритейлу відеоігор. Просто курс треба підперти перед звітом. Новиною було б, якби він продав мільйон. А так — чергова порція корпоративної мімікрії під виглядом одкровення. Наступного разу просто надрукуйте пресреліз і не називайте це новиною.