

Банк Японії залишив процентні ставки без змін, як і очікувалося, і повідомив, що інфляція за індексом споживчих цін досягла цільового рівня 2%.
Цілі 2% досягли, а зарплати в гривні так і не побачили.
Цікаво, а хто в Японії платить за ту інфляцію, якщо зарплати стоять?
Ціль 2% — це вже п’ятнадцять років, а в них жили тільки разом з війною.
Ставку тримають на рівні, інфляція “близько цілі” — а я все чекаю, коли в цій історії хтось скаже, кому від цього стало легше. Японські пенсіонери, які рахують кожну єну в супермаркеті? Чи кредитори, яким тепер нічого не змінили? Може, шкільна баранина, що вже не тягне? Заголовок гарний, цифра кругла, а реальна ціна життя в тексті, як завжди, не згадана.
Ставку не змінили, а ми ще й здивуватися мали. Звісно, рівно 2%, як за розкладом.
Ой, знову ця пісня: «інфляція на цілі, ставку не чіпаємо, всі спокійні». Пам’ятаю, як у 2016-му в Японії вже намагалися всім показати той самий фокус із цільовими 2%, і чим це скінчилося? Ніяким стрибком, тільки ще довший період нульових ставок і розмови про «тимчасово». Цього разу, кажуть, інакше. Чому, пояснити не потрудилися.







