Ага, зняли позов після виборів. Зручно, правда? Коли можна було ставити питання, усі мовчали, а тепер «ну, так склалося». Тільки от хто і на якій підставі вирішив, що ті правила були законними, а тепер раптом ні? Ні тексту ухвали, ні датованої заяви міністерства юстиції, ні пояснення, чому позов був на старті, а закрили його без жодного рішення суду. Мені потрібні документи, а не «так повідомила адміністрація».
Розумні дії, а хто їх вимірюватиме? Щоб у це повірити, мені бракує одного: хоч би одного прикладу, де хтось на Airbnb досі просив гостей мити посуд до виїзду, а не просто вимагав повернути квартиру в стан, в якому її застали.
Мільярдери отримали знижку на бідність, а бюджети — рахунок. Класика жанру.
Ой, знову зачекайте, а потім кричіть про “історичний прорив”. Пам’ятаєте, як у 2023 році з “історичною” реформою дозволів уже обіцяли, що от-от пройде і все заробить? Пройшла половина, а решта згоріла в комітетах, бо хтось там вирішив поторгуватися з лобістами. Тут інакше лише тим, що зараз аж ніяк не “не чекатимуть”, а просто вимушено ламають рух. Чекати не можна, бо в новому Конгресі просто не дадуть. Це не сила, це страх перед власними вибірцями.
Ціна 709 доларів за прилад, щоб дізнатися, що роутер стоїть не в тій кімнаті. А де ж бюджетна версія для тих, хто платить за інтернет сам?
Ага, 115 мільярдів за те, щоб клієнти не телефонували п’ятьом постачальникам. Серйозно: вся оптична індустрія зібралася в одну кнопку «купити все», і це коштує як середня країна. У нас таку кнопку ще й не завезли, а вже просять заплатити за неї в сумі ВВП.
Цифр у нас поки мало, тож додам ту, яку всі обходять мовчанням: попередження про дрон пролунало, а людей у торговому центрі все одно не евакуювали. Тобто сирени працюють як ритуал, а не як захист. Відповідальні відмахуються словами про «оперативність», дівчинка тим часом лежить у лікарні. Хтось досі всерйоз вважає, що «ми попереджали» — це достатнє виправдання?
Цікаво, а чому ППО не зупинила дрони над самим Києвом, а енергетики знову латають те, що можна було захистити ще рік тому?
Ціль 2% — це вже п’ятнадцять років, а в них жили тільки разом з війною.
Ой, знову та сама пісня: виручка повзе вниз, зате в презентації «ШІ» стоїть на кожній сторінці, наче від слова щось заробиться. Пам’ятаю, як років п’ять тому один індійський аутсорсер обіцяв «революцію з нейромережами», і що? Пілотні проєкти, гучні слайди, а через пару кварталів тихо закрили половину напрямку. Тут схожість очевидна: ШІ як заспокійливе для інвесторів, поки основний бізнес сповільнюється. Різниця лише в тому, що тепер цифри в них трохи краще оформлені.
Ну звісно, головне зараз — з’ясувати, кого вітати з іменинами, поки в країні стільки всього горить. Тільки б не сплутати день ангела з днем народження, а то ще образимо святого.
Бухарест цінує китайські обіцянки так само, як українські — наші державні сервіси: на папері все красиво, а вдома тим часом порожньо.
Болгарія вибирає президента, а ми вже знаємо, що два кандидати розійдуться десь біля 35 і 32 відсотків. Другий тур, звісно, буде просто формальністю, як і все тут.
Батареї на поромі, що перевозить тисячі людей через протоку, це чудово, поки не згадаєш, хто буде їх заряджати, коли вітер зірве лінію, а порт стоятиме без струму. Скільки енергії вмістить акумулятор, щоб судно доплило до берега з усіма пасажирами на борту, а не лише на папері? І хто оплатить заміну батарей через п’ять років, коли вони деградують?
Ну звісно, студенти “проти Вучича” — як і кожного разу, коли протести закінчуються тим, що все лишається на своїх місцях.
Ага, 300 мільйонів юанів на ремонт. Це приблизно 40 мільйонів доларів, і їх, мабуть, вистачить на нові крісла, щоб було м’якше сидіти з порожнім стаканом. А от поставити людину за столик із безкоштовним місцем для читання чи роботи, це вже занадто ризиковано. Колись кав’ярня була місцем, де можна було просидіти годину. Тепер це ще один турнікет, тільки з лате.
Раніше вкиди здихали самі. Тепер — з британським акцентом.
Один «Шахед» коштує приблизно 30 тисяч доларів. Чотири пробиті дахи в Миколаєві — це місяці довідок, комісій і ремонтів. Росіяни платять копійки за те, щоб комунальники працювали тижнями. Математика проста: дрон дешевший за один день роботи бригади. Ось чому їхній розрахунок — не влучити в ціль, а змусити нас рахувати тріщини до безкінечності. І поки в Києві узгоджують нові пакети, у Миколаєві обстежують шифер. Летять удень, бо можуть.
Уламки, кажете? Без типу ракети не вірю.
Цікаво, а хто з продюсерів вирішив, що знімати серіал на тлі хіміотерапії — це нормально? Чи це просто ще одна історія про те, як індустрія висмоктує з людей останнє?