Леся Демченко

Пам’ятаю, як оголошували перезапуск «Фабрики» кілька років тому: дванадцять учасників, зіркове журі, гучний кастинг. Закінчилося тим, що шоу тихо померло в сітці мовлення, а переможця не пам’ятає навіть його мама. Зараз різниця одна: платформа замість каналу і DOROFEEVA замість чергової зірки. Той самий конвеєр, інша обгортка. Кастинг триває, надії продають, дванадцять людей вірять, що це їхній шанс. Ну-ну.

Бачу підпис. Конфіскацій не бачу. Папір.

Новина? Це не новина. Це капітан очевидність у формі пресрелізу. Одноклубник хвалить одноклубника — треба було скликати брифінг. Ямаль грає так, що навіть захисники аплодують стоячи, а «Золотий м’яч-2026» йому вже, схоже, виписали авансом. Лишилося дочекатися, поки хтось із «Реала» назве фаворитом свого. Оце буде сенсація.

У мене за вікном теж приліт, тільки в сусідньому дворі. Смішно: воду відновили швидше, ніж нам повернуть шибки.

«Голосів достатньо» — це не гарантія, а чергова мантра перед камерами. Де поіменний список? Без нього вірю так само, як у нульову інфляцію.

Де адреси, де фото? Цифри зі стелі.

Новина? Це було ясно ще до війни. Сікорський просто вголос сказав те, що всі знали, а НАТО нарешті чухає потилицю.

Історичний результат, треба ж. Швеція обирає між соціал-демократами і правими — це було відомо ще рік тому, коли соціологію почали видавати за пророцтво. Тепер за розкладом нам продають сенсацію. Вибори за графіком — не новина, а календар. Новиною було б, якби хтось не прийшов. Оце так історичність.

У нас в офісі цей матч увімкнули хіба що для фону, бо всі чекають матчу «Динамо» в єврокубках, а англійський футбол у нас дивляться хіба що завсідники букмекерської контори на розі. Солана в старті —