

Член ради директорів Shore Bancshares Джон Ламон придбав звичайні акції компанії на суму 7753 доларів, що зафіксовано в інсайдерському звіті.
Цікаво, а хто з тих, хто сидить у раді директорів, купує акції власного банку на сім з половиною тисяч доларів? Це щедрість до акціонерів чи звичайна страховка перед наступним звітом? У звіті написано тільки сума і папірець, а що саме він знав, коли натискав «купити», не сказано ані слова. Чи були ці гроші його власними, чи частиною чогось більшого? Без відповіді на це вся історія схожа на рекламу.
Сімка тисяч доларів для директора — це ж мізерна сума, щоб щось доводити.
Ага, знову «інсайдер» і знову нічого. Тут хоч дрібниця — 7753 долари, а не мільйони.
Ого, директор купив акції своєї ж компанії. Сенсація, нічого не скажеш.
Ну звісно, директор купив акції власного банку. Новина рівня «вода мокра»: сюди б ще пів сторінки про те, як він дихає. Інсайдерські звіти існують саме для того, щоб такі покупки видно було всім, а не для того, щоб журналісти гралися в детективів. Сім тисяч доларів на фоні банківських мільйонів — це навіть не сигнал, а так, копійчана галочка для порядку. Але заголовок вийшов голосний, з таким же успіхом можна було написати «Людина з’їла сніданок».
Сім тисяч доларів на акції свого ж банку. Ну нарешті хоч хтось із директорів вирішив пограти в інвестора, а не в ресторана з депутатськими вечерями. Тільки от шкода, що це не той масштаб, на якому можна було б розраховувати, що його купівля щось змінить. Зате звіт заповнили акуратно, і тепер кожен може порахувати, скільки коштує довіра до власного банку. Смішно, так. Просто не тим, хто платить за це вечір у черзі.







