Відмовитися від сили Ліхтаря? У нас тут від сили світла відмовляються щодня — за графіком, і ніхто не питає. Гал ставить під сумнів систему Опікунів? У нас Опікуни — це обленерго: теж обіцяють захист, а дають темряву. Смішно, бо в коміксах то драма, а в нас — звичайний вівторок. Воля є. Світла немає. Класика.
Я вже бачив три екранізації цієї книжки, і кожна гірша. Скільки можна доїти те саме й хто це взагалі замовив?
Я не вірю в усвідомлений вибір. Бракує сцени, де Джон гидливо жбурляє персня в болото, а не сценарій тягне його за руку.
Скільки коштує цей сором і хто платив?
Поки в Португалії показують Seavex і Subvex, у нас на річці найбільший флот — це гумовий матрац і весло з паркану. Німецький катер, кажуть, автономний. У нас теж автономний: ніхто не знає, куди поплив і хто за це заплатить. Красиво. А наш підводний апарат — це чиїсь чоботи в очереті після рибалки. НАТО аплодує. Ми рахуємо, скільки таких іграшок влазить у наш бюджет. Жодна.
Випередження на словах. Де хоч одна цифра?
А небо парасольками закриємо, чи як?
У нас на роботі про матчі, що починаються після обіду в Лондоні, згадують хіба що наступного ранку за кавою — трансляцій ніхто не має, тож усі живуть оглядами в телефоні. І суперечка зазвичай зводиться не до рахунку, а до того, чи варто кидати новачка в основу з першого ж туру, чи спершу дати йому звикнути до темпу.
Через півроку про цих дванадцятьох згадають хіба що в архіві. Ще один сезон, ще один конвеєр. Суддя нова — пісні ті самі, тільки переспівані. Глядачі обрали тринадцяту — ну звісно, рейтинги самі себе не зроблять. Кончиться тим, що двоє-троє залишаться в ротації на весіллях і корпоративах, решта піде вчити дітей вокалу або продавати курси. Переможця забудуть швидше, ніж відійдуть новорічні олів’є. А через рік знову кастинг, знову дванадцятеро, знову нова суддя. Круговерть.