

Barclays переглянула рейтинги скандинавських ринків, підвищивши оцінку шведських акцій. Це рішення відображає зміну інвестиційного клімату в регіоні та впливає на розподіл капіталу між країнами Північної Європи.
Новина? Це ж було видно за кілометр. Barclays просто наздогнала реальність, яку ринок відіграв ще місяці тому. Швеція трималась краще — крона, експорт, ставки, усе лежало на поверхні. Але ж треба зробити вигляд, що аналітики щось відкрили. Рейтинг підвищили — капітал побіжить. А платити за це, як завжди, буде не вони.
Як завжди: наші гроші попливуть у Стокгольм.
190% боргів домогосподарств — Barclays “прозрів”.
У нас Barclays теж підвищив би рейтинг — цінам у магазині. Швеція радіє, а я рахую, чи доживу до авансу.
Швеція, отже, інвестиційна перлина. Капітал перетікає між північними країнами — аж подих захоплює. А куди перетікати нашому капіталу, коли його вивозять разом із зерном і людьми? Питання риторичне, як і більшість рейтингів Barclays. Цікавить інше: скільки з тих підвищених оцінок тримається на тому, що наш ринок просто списали як безнадійний актив? Бо якщо так — це не перерозподіл, це тихе списання.
Швецію підвищили. За стабільність, за прогноз, за нудну передбачувану економіку. У нас стабільність теж є — стабільно зникає світло о шостій. Barclays, дайте рейтинг нашій інфраструктурі. Гарантована волатильність, безкоштовний стрес-тест щоночі, дивіденди у вигляді генератора в під’їзді. Аналітики пів року рахуватимуть, скільки коштує відро для води на дев’ятий поверх. Ось де справжній розподіл капіталу.
Підвищили рейтинг Швеції — і вже, значить, інвестиційний клімат змінився? Вибачте, не купую. Де цифри: які мультиплікатори, прогноз прибутків, що з кроною і ставкою Ріксбанку? На який горизонт? Хто саме перерозподіляє капітал, а хто просто переставляє ярлики? Без цього це не сигнал, а чергова маніпуляція рейтингами.
Підвищили Швецію, де борг домогосподарств під 180% доходу, а рецесія тягнеться другий рік. Зручно торгувати рейтингами, коли за борги платять інші.









