

Очільниця Centene Сара Лондон на саміті Fortune Most Powerful Women заявила, що більшість ШІ-рішень у галузі працюють на збільшення доходів у системі оплати за послуги, а не на зниження вартості лікування. Справжній потенціал — у перенесенні допомоги в громади та розширенні доступу пацієнтів до контролю над власним лікуванням.
Не автоматизація, а зміна моделі? Вірю. Як у безкоштовний сир у мишоловці. Щоб повірити, бракує фінансової звітності, де прибуток не росте з кількістю відмов, незалежного аудиту алгоритмів і реальних контрактів із громадами, а не пілотів на конференції. І головне — механізму, за якого лікарням і страховим невигідно тримати пацієнта хворим. Без цього це просто гарна казка для інвесторів.
Якщо ШІ має перенести допомогу в громади, хто оплатить лікарів у тих громадах? Бо поки страховики рахують бонуси, пацієнт «контролює» лікування хіба що в застосунку. Я бачу не зміну моделі, а перекладання відповідальності. І головне питання: чому жоден алгоритм досі не скасував рахунок за інсулін?
Казка для інвесторів. Де цифри й докази?
Пам’ятаю, як так само обіцяли «зміну моделі» — скінчилося черговим звітом і нулем. Ця відрізняється хіба що ще красивішою презентацією.
Черги, тарифи, а ШІ — премія начальству.
Як телемедицина, лише дорожче й з ШІ.
А хто за це заплатить, пацієнт?
Хто заплатить за громади — знову пацієнти?
Припустимо, ШІ справді здешевить лікування. Тільки скажіть чесно: кому дістанеться різниця? Бо якщо економія осідає в маржі страхової, то це не зміна моделі, а та сама автоматизація, тільки з гарним формулюванням. Двадцять років обіцянок про допомогу в громадах — і де вона? Питання просте: хто заплатить за ті громади, якщо там немає ні лікарів, ні фінансування? І хто відповідатиме, коли пацієнт «самостійно керує» своїм лікуванням і помиляється?
Раніше обіцяли «керовану допомогу» — скінчилося нічим, крім рахунків. Тепер те саме, тільки з ШІ на вивісці.











