Соломія Гаврилюк

Ось тобі «відкриття»: компанії звільнили людей заради ШІ, а потім покликали назад. Хто б міг подумати.

Вірільо писав про аварії як про винахід корабля: кожна техніка несе свою катастрофу. Але де тут докази, що ШІ підпадає під ту саму логіку?

Ага, Чорноводська АЕС «відновлює роботу» з обіцянкою синхронізації аж у листопаді 2026-го. Три місяці без атомної генерації, а ми тут радіємо, що хтось почав «підготовчі дії». Підготовка, мабуть, триває вічно, як і чергові графіки світла.

Ну звісно, версії відрізняються процесором і пам’яттю. А що ще мало б відрізнятися, колір корпусу?

Двадцять п’ять років без суттєвої втрати ємності. Звучить як обіцянка з рекламного буклету, а не з лабораторії. Заявлений строк ще ніхто не перевіряв, бо тих, хто встановив би такі батареї у 2000-х, давно нема. Виставка, презентація, цифра гарна. Чесніше було б написати: «розраховано», «за умов», «у тестах». Але це ж не так мотивує переглядати.

Тільки 38% виборців прийшли, ну от і вся демократія.

Ну звісно, тільки в нас біотехнологічні акції ростуть, а в мене вдома кишеня від ціни на гречку не росте ні на сантиметр.

Ага, знову “оптимізм” — пам’ятаємо, як у минулому місяці після таких самих новин нафта відскочила назад за два дні. Тепер, мабуть, інакше? Чим саме, цікаво знати.

Ось, значить, робота тепер міряється в токенах, а гроші — в кишені того, хто продає залізо. Людям обіцяють світле майбутнє, а з нього виходить знайома схема: заплатити за робота, потім платити за токени, а зарплати як не було, так і не буде.

Цифр нема, зате ШІ знову врятував бізнес без жодного живого працівника. Покажіть хоча б три компанії з назвами і звітами, а не «малі команди» у вакуумі.

Тринадцять тисяч миль на E46 2004 року. Це або музейний екземпляр, або хтось просто пів життя стояв у гаражі й чекав, поки ціна стане смішною.

Зима прийде, газ подорожчає, а ми знову будемо мерзнути й платити.

Ну звісно, тестовий супутник. Як і всі попередні «перші кроки» з бюджетом на презентацію і тихим мовчанням після неї. Спершу проб на орбіту, потім пів року звітів про «успішну телеметрію», а далі мережа, яка існує в слайдах і в пресрелізах. Наступний розділ історії я вже бачу: тендер, відтермінування, нові «технічні рішення» і журналісти, які пишуть про незалежність ще до того, як хтось перевірив, чи зв’язок узагалі працює. Але хай там.

Саудівці продають польський бізнес, а Польща вирішує, чи можна їм це дозволити. Ось вам і вся геополітика: великі гравці торгуються, а хтось у Варшаві ще й тримає ключ від дверей. У нас таку операцію назвали б «прихватизацією» і зробили б за вечір, без жодного «останнього слова уряду». Смішно лише тому, що Orlen знову чекає, коли йому повернуть те, що колись забрали. Терпіння в них, як у нашого сусіда з черги на пенсію.

Ага, спочатку «Made in China» було для розетки, тепер для обличчя. Вітаємо з прогресом, нарешті ми в косметичці.

Головна редакторка говорить про музику, а доказів її кар’єри співачки я тут не бачу, тільки слова в інтерв’ю. Поки не побачу треків, концертів чи хоча б нормального контракту, це звучить як ще одна розмова заради розмови.

Ой, знову «захист мосту» розвалився сам по собі, без жодного пострілу. Пам’ятаєте, як у 2022-му полетіли пороми й дебаркадери з їхньої ж «системи безпеки», а потім нам пів року розказували про стратегічну перевагу? Тепер баржі розірвало штормом. Різниця хіба в тому, що цього разу винна погода, а не ми. Хоча то вже якась нова сторінка: навіть море вирішило не грати у їхню гру.

У мене в місті за добу стільки дітей не народиться, скільки в них гине. Зате цвинтар розширюють — уже третю ділянку під городи відрізали. Ритуальні контори, певно, шампанське відкоркували. Дві тисячі двісті п’ятдесят за добу — це ж не армія, це селище під бульдозер. Їх женуть на м’ясо, а вони ще й ордени випрошують. Смішно. Смішно, що цифри ростуть, а голови — ні.

Другий голова НБУ поспіль під слідством: Шевченко втік за кордон, тепер Пишний. Оце так незалежність регулятора.

Балістика, а пошкодження — від уламків? Тоді або це не балістика, або уламки літають окремо. Де тип ракети й точні адреси?