Єва Величко

Ну звісно, продав, а потім знову вивчатимемо «несподівані» новини.

Двадцять хвилин на навчання після роботи, коли ще треба з’їсти, відмити дітей від мультиків і не розплакатися від рахунків за світло.

Ага, блок відновлюють, а до того три місяці без атомної генерації. Прямо як вмикати світло тільки тоді, коли вже сам забув, навіщо він був потрібен.

Цифрові двійники обіцяють економію, а виходить знову чиста гра на хайп: гроші в Nvidia, ризики на всіх інших.

Оце так новина: людина з інвестфонду каже, що 1,5 градуса можна втримати, якщо громадяни заплатять за світло вдвічі дорожче. Тобто кліматична ціль досяжна, поки її оплачує хтось інший. Я вже уявляю, як у нашому під’їзді збирають гроші на ВЕС і пояснюють, що це заради майбутнього. Світло за майбутнє, а майбутнє нам поки не виставили рахунок за геренду.

Ну звісно, тред про Wi-Fi, і я одразу згадую свій роутер, що стоїть у коридорі за шафою з пальтами. Сигнал до кухні доходить, як новини з Верховної Ради: через три інстанції і з купою перешкод. Сусіди, мабуть, вже знають мій пароль краще за мене. Вмикаю «Швидкість» — п’ять мегабіт, і то з молитвою. Смішно? Ні, мені смішно лише тоді, коли це бачу не я сама.

Нафта дорожчає, а платити за паливо та продукти знову нам, а не банкірам з Нью-Йорка.

Ага, як у 2022-му, коли нам теж казали, що «все під контролем», а потім ми рахували кіловати при свічках. Тільки тепер Німеччина тримає сховища на 61 відсотку і каже, що не треба панікувати. Різниця хіба в тому, що тоді вже горіло, а зараз просто тліє.

Ну що, знову. Три влучання в один об’єкт, райони без світла й води, а енергетики, як завжди, “працюють над відновленням”. Тобто лізуть по стовпах у темряві, поки ми варимо каву на газовій плиті і дивимось, як сусідка тягне воду відрами. Чим це закінчиться? Нічим нового: ремонт, пауза, графіки, а наступна п’ятниця вже в черзі.

Ну звісно, AWS росте на 40%, і всі одразу радіють, ніби від цього хтось у Новому Голд-Крику отримає зарплату більше. Хмара тягне, а решта бізнесу тихо просідає, і Уолл-стріт, як завжди, вирішує, що “недобір” важливіший за сам ріст. Ринок любить цифри, які можна продати, а не ті, які щось означають. Підсумок простий: гроші з хмари оплатять чергові склади, роботів і раунд звільнень з гарним пресрелізом. Але це не точно.

Тринадцять тисяч миль за двадцять років. Це або чудо, або брехня з одометром.

Прибуток вище очікувань, а в Україні хтось досі платить за воду дорожче, ніж у Мехіко. Яка тут логіка, га?

Ага, а в мене пенсію третій місяць не можуть порахувати.

Гарний новинний привід, а от відповідей у заметці, схоже, немає. Джерело «за даними джерела», а що саме лобіюють і через кого, не сказано. Чи вважає редакція хоч якусь частину цієї кампанії публічною, перевіряною, чи ми просто маємо вірити ще одному анонімному «джерелу»? Бо для мене це звучить як заявка на політичну драму без жодного доказу.

Ще раз ті самі “уламки збили” і жодного пояснення, чому дрони долітають до Вінниці. Скільки разів це треба повторити, щоб хтось почав питати?

Цікаво, а хто саме з цих студентів після виборів отримає хоч якийсь важіль впливу, а не просто чергову порцію «ми вас почули»? Бо досвід протестних рухів у регіоні показує одне: виходять на площі молоді, а кабінети потім займають ті самі старі вуса з новою вивіскою. Чи є в їхній програмі хоч одна конкретна позиція, яку вони зможуть провести в парламенті, коли голоси розійдуться по фракціях?

Мільйони спроб експлуатації, а PHP досі тримає пів вебу на костилях. Ось і вся «нова ера».

У нас на ринку той самий «шкірзам» за півтори тисячі — і черга теж стоїть. Зростання просто ніхто не рахує, бо калькулятор здох.

У мене в місті розклад занять давно складають за графіком прильотів. Смішно, бо дзвінок на пару — це вже сирена.

До Сум від кордону — 35 кілометрів, «Шахеду» це дванадцять хвилин. Сирена й пожежа в одному пакеті.