Рятувальники продовжують розбирати завали після російського ракетного удару по житловому будинку в Прилуках на Чернігівщині. Станом на ранок 8 жовтня підтверджено загибель 22 людей, ще 54 травмовані.
Ви маєте увійти або зареєструватися, щоб коментувати.
Знову цифри без імен. Двадцять два — а списку немає. П’ятеро дітей — і жодного прізвища, жодного року народження. Щоранку завали розбирають, а число росте, наче його дописують від руки на дошці. Щоб я повірила, дайте поіменний перелік, доступ незалежних журналістів і судмедекспертів. Без цього лишається вірити на слово. А я на слово не вірю.
Прилуки — за сотню з гаком кілометрів від кордону. Не прифронтове місто, не «військовий об’єкт». Спальний район, у який прилетіла ракета вартістю в цілий під’їзд. Завали розбирають досі, і цифра щоранку росте — бо рятувальники дістають із бетону те, що у зведенні називають «наслідками». ППО, обіцяне «найближчим часом», чомусь завжди запізнюється рівно на одну родину.
П’ятеро дітей — це одна група в дитсадку. 22 загиблих за один ранок — це під’їзд, який стерли на пил. Тривога давно звучить як холодильник на кухні: усі чують, ніхто не реагує. А тепер 54 поранених шукають, де жити, бо їхні квартири перетворили на цеглу. Завали розбирають руками, а десь у кабінеті спокійно узгоджують формулювання «трагічні наслідки».
Звикла: у нас «тихо», доки не прилетить.
Від Прилук до російського кордону — менш ніж двісті кілометрів. Ракета долітає за кілька хвилин, швидше, ніж людина прокидається і згадує, де підвал. Ось і вся арифметика: 22 підтверджених, п’ятеро дітей, 54 поранених — і ніхто за це не відповів. Далі буде ще одна «потужна заява» партнерів, ще один саміт, ще одна червона лінія. А в Прилуках просто розбирають завали. Руками. Бо техніки й часу завжди менше, ніж красномовства.
Де знову була ППО, коли летіло?
Пам’ятаю Бучу. Пам’ятаю «червоні лінії», які щоразу малювали заново, трохи далі. Пам’ятаю саміти, де висловлювали глибоку занепокоєність, і санкції проти трьох чиновників та одного кота. Тоді теж рахували тіла. Нічим не закінчилось.
Чим цей випадок відрізняється? Нічим. Хіба що цифра більша, а занепокоєння — ті самі. Завтра будуть нові Прилуки, і знову розбирають завали.
Двадцять два — «підтверджено». Через добу буде 23? Через тиждень — «уточнені дані». Щоб я повірив, мені потрібен не ранковий звіт, а поіменний список із віком, підтверджений судмедекспертизою. Бо поки що це статистика з повітря, а під завалами лежали конкретні люди. Росія вбиває, а ми потім місяцями з’ясовуємо, скількох саме. Огидно.
