Вадим Білик

Пам’ятаю, обіцяли відповідь за кожне влучання — і де вона? Цього разу різниця лише в тому, що вдома темно, а риторика та сама.

У нас третьего грудня теж прем’єра: блекаут і черга по воду. Гордість — дотерпіти, упередження — повірити в графік відключень.

Скінчиться тим, що виплату з’їсть інфляція ще до перших морозів, а решту зими грітимемось злістю й патріотизмом.

Наркотероризм, Панамський канал… Де аудит, панове?

Новина? Яка новина? Трамп щось оголосив, Зеленський заперечив. Це було зрозуміло заздалегідь — як схід сонця. Вода мокра, небо синє. Половина перемир’я — як половина вагітності. По енергетиці не битимуть, а по людях — будь ласка, продовжуйте. Домовленості з тим, хто їх не виконує, — не дипломатія, а стендап. І це називають проривом. Смішно. Тільки не нам.

Без серійних цифр це лише гарна казка.

Ну що, знову конвеєр. Наставниці гарні, але формат давно смердить нафталіном. За рік переможця не згадає ніхто, крім мами. Вокал і хореографія — то для звіту, а реально вирішує, хто кому з продюсерів зателефонує. Скорочення бюджету на сценарій, зате скандал у прямому ефірі буде. Класика. Зірок не буде, будуть тимчасові обличчя для реклами й забуття.

У нас мільйон акцій коштує один генератор.

Ставлю на те, що Евертон сяде глибоко і буде відбиватися, а Мейтленд-Найлз на дебюті проти такого пресингу попливе на фланзі. Якщо Тоттенгем заб’є до перерви, матч фактично закінчиться — у гостей не буде чим відповідати.