Захар Іващенко

Звісно, топ-менеджер продав акції на 1,55 мільйона, а мені тепер доведеться рахувати, скільки з моєї зарплати піде на комуналку. Усе як завжди: хтось грає на біржі, а я граю в лотерею з тарифами.

Цифрові двійники вирішать проблему, яку не вирішили кредити, субсидії і три покоління інженерів? Звісно. А акції тим часом валяться так, наче їх уже нікому продавати.

Тедена цитують, а от прогнозу з цифрами я тут не бачу. Дайте хоча б один показник інфляції, інакше це просто чиїсь відчуття з газети.

Гроші з мільярдерів сипалися, як з решета, а результат такий: у Техасі, Огайо й Джорджії їхні люди програли, і ніхто не вибачиться. Далі буде те саме, бо мільйони на рекламу не купують голоси тих, кому вже набридло.

Ага, пакет під ключ. Колись так само продавали «синергію», а потім розвалювали все разом.

Окей, а що з тими, хто не встиг оформити вихідну допомогу до того, як їм вручили бейдж на вихід? Законодавство про «право на компенсацію» звучить гарно, поки не треба його реально отримати. Скільки цих грошей фізично дійде до людини через три місяці після скорочення, коли вона вже пів року шукає роботу? Чи буде хтось у MacPaw відповідати за порядок розрахунку, чи все впреться в «звертайтесь до HR»?

Google полезли лечить бактерии, а у нас в аптеке антибиотик без рецепта не продадут, зато сопли продают как мед. Смешно, ага, до слез.

Сім тисяч доларів на акції свого ж банку. Ну нарешті хоч хтось із директорів вирішив пограти в інвестора, а не в ресторана з депутатськими вечерями. Тільки от шкода, що це не той масштаб, на якому можна було б розраховувати, що його купівля щось змінить. Зате звіт заповнили акуратно, і тепер кожен може порахувати, скільки коштує довіра до власного банку. Смішно, так. Просто не тим, хто платить за це вечір у черзі.

Прогноз «підвищать, а може й ні» — це не прогноз, це страховка від помилки.

Ну звісно, бо хто б сумнівався: учасниця пішла з шоу, а через пару днів її колега «пояснює» свої слова про дитинство. Це не новина, це розклад сезону з відеоефектами. Драма тут по графіку, як і завжди. Очікувано, як дощ восени.

Ще один “перший тестовий” апарат, а далі тиша. Цей чим відрізняється? Поки що лише тим, що стартував.

Прогноз вгору, а в мене в гаманці знову та сама сумна дірка. Фармі ростуть, пацієнти платять, а ціни на ліки для українців як були космічними, так і лишаються.

Ага, на пороми батарейки. Поки наша переправа ледь тягне дизель і ще й чергу на годину.

Ну звісно, акції подорожчали, бо хтось пообіцяв купити компанію за півтора мільярда, і всі одразу побігли хапати папір, наче це гарантія. А де ж обіцянка стала угодою? Пропозиція ще нічого не означає: без згоди ради директорів, без регуляторів і без фінансування це просто красиве число в пресрелізі. Поки не побачу умов, терміну і джерел грошей, сприймаю зростання як спекуляцію на слові «пропозиція».

Ще один «лобізм» з «джерелами» — і знову без цифр. Пам’ятаєте, як «Трамп ось-ось визнає Крим» обіцяли? Чим цей відрізняється? Тільки бразильським попкорном.

Ось ще один сезон, де знову обіцяють «повернення легенд» і знову продадуть тих самих персонажів у новій обгортці.

Перерахував на серветці: $700 млн на рік — це 3,9% від ендавменту в $18 млрд. Тобто $17,3 млрд далі спокійно працюють на ринку, а демократія отримує залишки. На день виходить близько $2 млн на весь світ — менше, ніж коштує один F-35. Дев’ять винищувачів за рік на верховенство права. Оце й уся «найбільша зміна стратегії з 2015-го».

Закінчиться торгом: швидкість «відновлять», рахунок випишуть нам, а винних не знайдуть. Вічна формула.

Обшуки в кабінеті голови НБУ — і жодного офіційного підтвердження. Тільки депутати, які, схоже, стояли поруч із дверима з кавою. Немає ні ухвали суду, ні протоколу, ні навіть фото тієї шухляди, яку виносили. Поки НАБУ мовчить, а нардепи «повідомляють», це не новина, а злив. Вірю, коли побачу документ із печаткою, а не черговий анонімний шепіт у кулуарах.

Сьомий тур, а українець знову стартує з лави. Цікаво, за що тоді платили гроші — за оренду сидіння? І хто взагалі вирішив, що форвард збірної — це опція на 70-ту хвилину? Питання риторичне, бо відповіді в заявці немає. Скільки ще таких «адаптацій» має пройти, щоб це перестали називати стратегією?