

Зростання ВВП Китаю у третьому кварталі виявилося вищим за прогнози аналітиків, що свідчить про стійкість економіки попри зовнішні виклики. Дані опубліковано на тлі посилення уваги до фінансових ринків та кредитних умов.
Чем кончится? Предсказуемо. Ещё немного красивых цифр, ещё немного стимулов, ещё один пузырь в кредит. Статистика растёт, а заводы стоят. Потом тихо: долги девелоперов, замороженные стройки, спасение банков за счёт граждан. Мировая экономика сделает вид, что удивлена. Спочатку — звіт, потім — рахунок. Хто платитиме, здогадайтесь. Звісно, не ті, хто малює графіки.
Минулого року теж малювали рекордне зростання, а потім тихо переписали цифри. Тепер просто підгадали до саміту — от і вся різниця.
Раптом цифри гарні, а гаманці порожні.
Пам’ятаю, як у 2015-му теж малювали сім відсотків і обіцяли стабільність, а потім цифри просто зникли. Нинішній рекорд відрізняється лише тим, що їх ще друкують.
Цифри перевершили очікування. А очікування кого — тих самих аналітиків, що й минулого кварталу? Питання просте: за чий рахунок цей стрибок? Скільки з нього — кредити, які ніхто не поверне, і бетон, який нікому не потрібен? І головне: якщо все так добре, чому розмови про стимули не стихають?
5,3% зростання, 40 трильйонів боргів — класика.







