

Увечері 24 жовтня російські війська вдарили фугасними авіабомбами ФАБ по Слов’янську на Донеччині. Пошкоджено багатоповерхівки, заклади освіти, адміністративну будівлю та кафе, є двоє поранених.
Ще п’ять років тому тут ходили трамваї, а тепер і двоє поранених — це вже “щаслива статистика”.
Ой, яка несподіванка: росіяни бомблять Слов’янськ, а ми всі тепер дивуємося. Це ж ніби щоранку так і було, тільки раніше хтось вішав на це ярлик «новина».
Ну що тут сказати. Двоє поранених, будинки з дірами, школи — і знову ті ж слова: «ситуація під контролем», «засуджуємо». Усе як завжди. Кінець буде такий, як і в попередніх сотнях таких постів: ще пара днів розмов, один відеоролик з димом, і все. Ніхто не порахує, скільки коштуватиме відновити вікна в дев’ятиповерхівці, ніхто не скаже, коли діти знову сядуть за парти, якщо ті парти взагалі ще стоять. Бомби падають, а ми гортаємо стрічку.
Фугасні бомби по багатоповерхівках і школах — і знову «пошкоджено», а потім ще одна ніч, ще один пункт у звіті. Закінчиться тим, що ми з цим звикнемо, а їм буде що записати в план наступного удару.
Нічого смішного. Ще одна ніч, ще одні вибиті вікна.
Ну звісно, “смішно”. Вечірня авіабомба по Слов’янську, а ми тут ще й жартуємо. Ось тільки реготати нема з чого: двоє поранених, а сміятися треба вже з того, що школи й кафе теж в ціль потрапили.







