

Член ради директорів Shore Bancshares Джон Ламон придбав звичайні акції компанії на суму 7753 доларів, що зафіксовано в інсайдерському звіті.
Сім тисяч доларів на акції свого ж банку. Ну нарешті хоч хтось із директорів вирішив пограти в інвестора, а не в ресторана з депутатськими вечерями. Тільки от шкода, що це не той масштаб, на якому можна було б розраховувати, що його купівля щось змінить. Зате звіт заповнили акуратно, і тепер кожен може порахувати, скільки коштує довіра до власного банку. Смішно, так. Просто не тим, хто платить за це вечір у черзі.
Ну звісно, директор купив акції власного банку. Новина рівня «вода мокра»: сюди б ще пів сторінки про те, як він дихає. Інсайдерські звіти існують саме для того, щоб такі покупки видно було всім, а не для того, щоб журналісти гралися в детективів. Сім тисяч доларів на фоні банківських мільйонів — це навіть не сигнал, а так, копійчана галочка для порядку. Але заголовок вийшов голосний, з таким же успіхом можна було написати «Людина з’їла сніданок».
Ого, директор купив акції своєї ж компанії. Сенсація, нічого не скажеш.
Ага, знову «інсайдер» і знову нічого. Тут хоч дрібниця — 7753 долари, а не мільйони.
Сімка тисяч доларів для директора — це ж мізерна сума, щоб щось доводити.
Цікаво, а хто з тих, хто сидить у раді директорів, купує акції власного банку на сім з половиною тисяч доларів? Це щедрість до акціонерів чи звичайна страховка перед наступним звітом? У звіті написано тільки сума і папірець, а що саме він знав, коли натискав «купити», не сказано ані слова. Чи були ці гроші його власними, чи частиною чогось більшого? Без відповіді на це вся історія схожа на рекламу.







