Starbucks у Китаї запровадив правило, за яким відвідувачі мають щось купити, перш ніж займати місце в кав’ярнях. Водночас компанія інвестує понад 300 мільйонів юанів у поліпшення закладів.
Ви маєте увійти або зареєструватися, щоб коментувати.
Ага, 300 мільйонів юанів на ремонт. Це приблизно 40 мільйонів доларів, і їх, мабуть, вистачить на нові крісла, щоб було м’якше сидіти з порожнім стаканом. А от поставити людину за столик із безкоштовним місцем для читання чи роботи, це вже занадто ризиковано. Колись кав’ярня була місцем, де можна було просидіти годину. Тепер це ще один турнікет, тільки з лате.
Пам’ятаю, як пів року тому в Лондоні Pret обмежив вхід без замовлення. Гучно, з обіцянками, а через місяць тихо відкотили назад, бо люди просто йшли в сусідню кав’ярню. Тут хоч заявка на 300 мільйонів юанів, це вже не лозунг. Але різниця лише в цифрах: гроші на ремонт не змусять людину зайти з порожніми руками. Поки не бачу, що компанія хоче змінити саме поведінку, а не ціну квитка у вітальню.
Ага, знову «інвестиції понад 300 мільйонів» — це ж вони так зуби заговорюють, щоб ми не помітили, що людям просто не дають сісти без чека. Пам’ятаю, як у нас у 2019-му одна сітка кав’ярень обіцяла «відкритий простір для всіх», а через рік поставила турнікети в туалети. Різниця тільки в тому, що там ніхто не збирався красти місце, а тут просто чергове «і будь ласка, плати, якщо хочеш посидіти».
Це ж ніби вже було: пам’ятаєте, як Starbucks хотів підняти ціни на «місця для розмов»? Тоді теж обіцяли «покращення сервісу» і красиві цифри в пресрелізі. Закінчилось тим, що всі забули, а кава лишилась така сама. Цього разу хіба що 300 мільйонів юанів звучать солідніше: гроші на ремонт крісел, а клієнта, що просто хоче посидіти з ноутбуком, знову відправляють до виходу. Різниця лише в тому, що тепер це називається «правило», а не прохання.
Ага, як із «зробимо пробне» — і все зникло. Тут хоч гроші справді вкладають.
