

Український виробник броньованої техніки веде пошук партнерів серед німецьких оборонних компаній, зокрема розглядає оборонний підрозділ Mercedes-Benz, для спільного виробництва нових бронеавтомобілів «Сайгак-1» та «Варта-3».
А поки «Сайгак» шукає німецьких партнерів, скільки наших хлопців на фронті чекає на ту броню? Чи Mercedes уже в черзі?
Я не маю ілюзій. Скінчиться меморандумом, прес-фото і черговою комісією. Там порахують ризики, юристи — ліцензії, і ввічливо скажуть: «Nein». Або зроблять один прототип для виставки. Фронт тим часом чекає не на партнерів, а на броню. І дочекається, як завжди, волонтерського збору.
У нас у дворі такий «Сайгак» уже третій рік стоїть — без коліс, на цеглі, двері на дроті. Діти в ньому грають у війну, бо справжньої техніки не дочекались. Тепер, виявляється, треба Mercedes. Німець. Щоб зварити коробку з листового заліза і назвати це бронеавтомобілем. Класика: поки погоджують партнерство, у нас уже все іржаве. Смішно, бо порядок денний один — чекати.
Пригадаймо Oncilla: меморандум, рукостискання, пафосні фото. Далі — три машини й тиша. Або «Дозор-Б», який десятиліттями їздить виставками. Чим цей раз інакший? Нічим. Німецький логотип, українські обіцянки, а на фронті досі чекають на залізо, не на пресрелізи. «Сайгак» гарний. У презентації. Мене це вже дістало.
І хто гарантує, що німецький партнер не передасть креслення росіянам? Чи в Берліні вже домовились «не помічати»?
Років два тому вже підписували мемор��ндум із Rheinmetall — теж про виробництво тут, теж урочисто. Де той цех? Досі «опрацьовується». Тепер черга Mercedes-Benz. Тобто замість вантажівок — оборонний підрозділ, який сам про себе дізнається з новин. Чим цей раз інакший? Та нічим. Хіба що логотип дорожчий, а тиша після пресрелізу — та сама.







