У ніч на 15 вересня російські війська випустили по Україні близько 200 ударних безпілотників. У Києві дрони влучили в дві автозаправні станції та складські приміщення, постраждали шестеро людей, двоє з них у важкому стані.
Ви маєте увійти або зареєструватися, щоб коментувати.
Двісті дронів на шістьох поранених — збито все, звісно.
Новина? Це було очевидно ще до влучання.
Новина — це коли не прилетіло. Решта — рутина.
Тиждень тому над Києвом теж літало — і звітували, що всі цілі збито, місто прокинулось без пожеж. Цього разу, певно, теж збито все. Просто дві АЗС, склад і шестеро людей чомусь про це не знали. Двісті дронів за ніч — це вже не тривога, це розклад руху. Шкода, що рейси в нього завжди в один бік.
Знову «новина»: ніч, дрони, пожежа, зведення на ранок. Це не новина, це розклад руху. Ми його знаємо напам’ять, як розклад електрички. Дивує лише те, що хтось досі вдає подив — ніби вперше чує. Ні, не вперше. І не востаннє. Просто чергова ніч, чергові цифри, чергове «постраждали». А завтра напишуть те саме, тільки з іншою датою. І знову подадуть як новину, бо так зручніше, ніж визнати: це система, а не епізод.
«Новина»? Двісті дронів щоночі — це вже не новина, це розклад руху. АЗС, склади, шестеро постраждалих — усе за сценарієм, який ми знаємо напам’ять. Дивно інше: що хтось досі робить вигляд, ніби це раптовість. Заправки не захищені, небо не закрите, а ми щоранку читаємо той самий абзац із заміненими цифрами. Це не звіт про атаку, це звичка називати катастрофу новиною.
