Ігор Омельченко

Ой, як же мене дістали ці поради “пересаджуй тільки тоді, коли треба”. Колись вирішив не чіпати фікус восени, бо “не обов’язково”. Листя пожовкло, я радів, що не полізу в землю. Через місяць фікус був мертвий, а горщик лишився таким самим, тільки без фікуса.

Двадцять хвилин на день учитися поза роботою, і ми тепер маємо окремий матеріал про «звичку, що відокремлює тих, хто росте». Це ж порада з кожної другої стрічки про продуктивність, тільки з ціною в очільника великої компанії.

Знову аналітики по боргах: колись так само «ніхто не знав», а потім бах і ладно.

Цей випадок, на відміну від того, не з тих, де все тихо розсмокталося. Тут хоч цифри на столі, а не чергова вигадка з тонкими натяками.

Ну звісно. Американці знову вирішили, що влада — це гра з рейтингом, і тепер кожен, хто хоче «утримати незалежних», ходить по штатах як продавець пилососів: обіцянки, гасла, мінімум змісту. Незалежні їм, видите, потрібні, але ж їх не покупають, їх тільки лякають або розважають. Тобто все як у нас з виборцями, тільки з гарнішими графіками. Сміх та й годі.

Оце вже цікаво: місцеві бюджети Флориди можуть втратити мільярди, а мільярдерам з цього з гуртом нічого не перепаде. Хто ж тоді святкує? Виглядає як податковий подарунок для тих, хто живе в одній хаті і боїться її втратити.

Єдиний пакет звучить розумно, але де цифри, що клієнти справді готові платити за спрощення? Сто п’ятнадцять мільярдів за зручність у закупівлях, ага, дуже переконливо.

Ну звісно, а ще хто в ній головний лиходій і скільки коштувала кожна сцена?

Ага, сенсація. Хтось реально думав, що після Хливнюка вона піде в монастир?

Ті самі сім ризиків щоразу вилазять після того, як контракт уже підписано. Тільки от цього разу вже не буде «ну побачимо»: проблема не в тому, чи були ризики, а в тому, що про них згадують лише тоді, коли гроші вже витрачено.

Ага, “без найму” — тобто скоротили людей на пару місяців раніше, ніж треба було б. Бізнес росте, а кого він росте — ніхто не питає. Спочатку ШІ “допомагає” двом людям робити роботу п’яти, потім начальство рахує, що трьох і не треба. Це не магія продуктивності, це гра в стільці, де стілець один, а музика вже стихла. Малі команди нічого не виграють: їх просто навчають жити на межі виснаження. Чекайте наступного “оптимізаційного” листа.

Ну звісно. Компанія зареєструвалася як виробник енергії «на період пробної експлуатації» і тимчасово взяла на себе балансування. Тимчасово. Як у нас завжди: тимчасові блокпости, тимчасові лічильники, тимчасові тарифи, які живуть довше за половину тих, хто їх вводив. Тут хоча б чесно написано, що ніхто не знає, що буде далі. Сміх та й годі, хоча сміятися тут не дуже хочеться.

Ну звісно, Параскевію вітаємо, а от як у цій країні дізнатися, що найважливіше вже давно вирішили за нас. Календар на всіх один, а працює він як квиток на маршрутку: кожен тицяє пальцем у свою дату і щиро вважає, що саме вона в житті головна. У нас не полічиш, скільки разів на рік хтось святкує, хтось ховається, а хтось просто п’є чай зі скринькою на кухні.

Воррш згадав «марш смерті» Кона на симпозіумі в Джексон-Голі, а я досі не розумію, чи це про економіку, чи про бажання поговорити про походи в горах.

Качка знову обіцяє, що обмеження ЄС на українську сталь «вдасться подолати» до кінця року. Це вже тональність, яку ми чуємо не перший раз: сказати гарно, а далі тиша. Квоти на сталь, мита, антидемпінг, а Брюссель тим часом спокійно каже «ми розуміємо ваш біль». Розуміють вони добре, головне, щоб їхній метал не постраждав. Чекати, що до грудня хтось зірве з себе ці заборони заради нашої металургії, можна хіба що в гарному настрої, а не в реальності.

Ну звісно, Болсонару каже, що вибори украли, бо тепер це стало класикою жанру: програв, а потім шукай, хто винен. Головне, що в цьому сценарії він уже бачив кіно: після поразки 2022 року його прихильники штурмували Палац Планальто й Конгрес, а тисячі людей досі сидять за ці дії. Тож скептицизм тут звучить трохи дивно, як лекція від того, хто вже пробував.

Знову «реактивний», знову «одна людина», а з’ясується, що вчора теж нічого не змінилося.

Ага, тимчасова мережа на місяць стала імперією. Так само тимчасова війна чи тимчасове безробіття теж колись переростуть у щось постійне, тільки без маски і з нормальною зарплатою.

Недовго музика грала — Sony дожме й дзеркала.

Сахні вже вирішив, що його думка — це офіційний вердикт? З якого дива британець роздає титули в надважкій, а Усик має перед ним звітувати? Питання просте: де в цій заметці хоч один факт, а не чергова експертна думка з дивана? Бокс, схоже, закінчився — лишились коментатори, які самі себе цитують.

Шістнадцятирічна дитина з контузією — ось і весь «освітній процес». Дрон дешевший за ремонт одного поверху, а платитимуть платники податків.