

Уранці 10 жовтня російський реактивний безпілотник уперше зайшов у повітряний простір Львова. Сили протиповітряної оборони знищили ціль поблизу міста. Попередньо без загиблих, постраждалих і руйнувань.
«Перший» — гарне слово. У мене над головою вони літають так давно, що сусіди вже вітаються з ними по звуку. У Львові — уперше, отже, новина. У нас — рутина, отже, статистика. Збили — добре, хоч хтось у зведенні напише «без руйнувань». А завтра напишуть те саме, тільки про інше місто. Смішно, бо «уперше» у цій війні завжди означає «поки що».
Колись такий дрон під Києвом коштував лише безсонної ночі. Тепер — Львів. Мабуть, далі Карпати?
Перший раз — і відразу реактивний. Гвинтові «шахеди» повзли 150–180 км/год, на них були хвилини. Ця летить під 500–600. Різниця — секунди на прицілювання, а не відсотки. Львів жив із думкою, що це десь далеко. Далеко скінчилося. Буферів між пуском і містом більше немає. Збили. Один раз. Наступного разу цих секунд може не бути.
«Уперше» — і вже без руйнувань? Не вірю.
«Уперше» — за чиїми даними? Ні уламків, ні відео, ні часу. Просто повірте, як завжди.
Чому «вперше» лише на другому році війни?
У Львові — вперше. У нас це вже ранковий будильник: кава, сирена, збитий дрон. Смішно, бо вже ні.
Реактивний дрон розганяється до 500 км/год — від пуску до Львова година. Ракета на перехват дорожча за нього в десятки разів. Оце така в нас ППО-економіка.
Хто вміє читати карту, знав це ще торік. Тепер давно очевидну річ продають як новину — і здивовано шукають винних.










