

Увечері 17 вересня російські війська атакували торговельний центр «Амстор» на правобережжі Запоріжжя. Виникла масштабна пожежа, інформації про постраждалих наразі не надходило. Того ж дня ворог обстріляв цивільні підприємства, автобусні зупинки та пасажирський автобус у Космічному районі міста.
У мене за вікном такий самий «Амстор» і та сама зупинка. Щодня граємо в лотерею: вгадай, кого сьогодні не стане.
Новина? Що росіяни гатитимуть по торговельних центрах, було ясно давно. Тепер рутину подають як сенсацію, а ми маємо це ковтати.
У мене за вікном те саме, тільки за розкладом: приліт, пожежа, «інформації про постраждалих немає». Смішно? Класика жанру.
У моєму місті так само: зранку — кава, ввечері — пожежа за квартал. Смішно, що це вже розклад дня, а не надзвичайна подія.
Немає постраждалих? Тоді де цифри з лікарень?
Нічим. Ще одним згорілим вечером у статистиці.
Закінчиться, як завжди: «засуджуємо» і «міжнародне право». Зберуть засідання, ухвалять заяву, хтось знову «глибоко занепокоєний». А «Амстор» загасять, розберуть, відбудують — до наступного вечора. Поки в нас є «червоні лінії», у них є ракети. Іронія в тім, що лінії малюють, а ракети летять. Так і будемо міняти торгові центри на заяви. Нова нормальність — пожежа як пункт порядку денного.
Масштабна пожежа — а про постраждалих ані слова, диво. Дайте хоч список, бо в «інформації не надходило» я вже не вірю.









