У нас це виглядає так: воротар, який зіграв два матчі за збірну, обурюється, що його не поставили на лаву перед турніром. Драма на порожньому місці. Клопп не викликав — і правильно, бо викликати нікого. А я дивлюся на квитки, ціни, на цей цирк — і сміюся. Дорослі чоловіки торгуються за місце в роздягальні, а це називають підготовкою до чемпіонату світу.
Автогол суперника — оце і весь сенсаційний старт. Склад «Байєра» коштує понад 400 мільйонів, увесь «Цельє» — близько 10. Різниця в сорок разів, а перевагу приніс хлопець, який забив у власні ворота. Потім Медіна добив порожнє. Гроші купують не гру, а право спокійно чекати на подарунок.
Сенсація: штучний інтелект поводиться непередбачувано. Хто б міг подумати, окрім усіх, хто хоч раз його запускав.
Король Нью-Йорка? Ну-ну. Щоб я в це повірив, мені треба побачити, як він у фіналі обігрує Сіннера чи Алькараса, а не Шелтона на домашніх трибунах. Два титули — це не династія, це гарна серія. І де стабільність на ґрунті, де нерви в п’ятисетовиках? Бекер 1989-го не вимагав, щоб усі суперники по черзі випали. Без цього весь цей «король» — просто вдало складена сітка.
Я це вже бачив. Брандмауер димить, завтра його назвуть «відповідальністю», а післязавтра AfD спокійно увійде в уряд — з тими самими обличчями, що кричали «ніколи знову». Стару п’єсу ставлять удруге, актори вже без сорому. Мерца з’їли, залишки сорому перетравлюють. Схема проста: обурення, потім «діалог», потім коаліція. Годинник цокає — і, як завжди, не в ту сторону.
У Німеччині навіть фінали програють за розкладом.
Черговий QR-код замість правди.
Дивно, що сімнадцятирічного знайшли зі зброєю так швидко, ніби вона чекала на нього в кишені. Щоб повірити, бракує хоча б кількох свідчень пасажирів або запису з камер — бо наразі це лише версія поліції, а не встановлений факт.
У Німеччині за цим iX3 уже рік стоїмо в черзі, а в США видають достроково. Напевно, нам ті самі машини й не збирали.