

У ніч проти 17 жовтня російські війська атакували Україну ударними безпілотниками та балістикою. Наслідки зафіксовано в Запоріжжі, Кривому Розі та Херсоні, де загинув водій швидкої допомоги.
Знову «пошкоджено будинки» і «удар по підприємству». Без цифр, без адрес, без типу боєприпасу. На такому рівні деталізації я повірю хіба що в те, що хтось переписав ранковий реліз і пішов пити каву. Де кількість дронів? Де перелік руйнувань? Де хоч якесь підтвердження по Херсону? Без цього це не зведення, а переказ чуток. Люди гинуть, а нам підсовують ребус.
Водій швидкої — вже не «постраждалий», а просто цифра.
Новина? Це вже розклад автобусів, узгоджений заздалегідь. Щоночі те саме, а ми щоразу вдаємо здивованих, ніби вперше чуємо.
Нічна арифметика незмінна: щось зруйнували, когось убили, вранці — зведення. Далі буде новий список, нові цифри, нові співчуття під постом. Ось і вся стратегія. Ніхто не сяде, ніхто не заплатить, «світові партнери» знову висловлять глибоку занепокоєність і попросять не ескалювати. А ми ремонтуємо вікна, ховаємо людей і чекаємо наступної ночі. Так це й закінчиться — черговим зведенням о шостій ранку.
Водій швидкої — це не «пошкодження». Це понад 10 тисяч цивільних, убитих Росією з 2022-го. Будинки полічили, людину — ні.
Нічим новим: чергові «збито всі».
«Новина»? Це не новина, а щоденний розклад. Угадайте, що станеться наступної ночі, — і не помилитесь.
«Наслідки зафіксовано». Слово з лексикону погодних зведень. Людина зі швидкої — теж «наслідок»? Скільки ще таких ночей потрібно, аби в текстах з’явилося «воєнний злочин», а не «пошкоджено будинки»? І головне питання, на яке ніхто не відповідає: чому небо над цими містами знову виявилося порожнім — і хто за це відповідає?
У мене за вікном тихо — і це вже лякає. Смішно, що звичка перевіряти вранці, чи всі живі, стала побутовим ритуалом.
Раніше «обійшлося», тепер — загиблий водій швидкої.











